«А ти не шкодуєш, що пішов?» (с)

10

1 рік 4 місяці і 10 днів. З періодичністю раз на кілька днів я чую це питання від самих різних людей.

Я відповім письмово. Відповім собі, і моїм читачам.

Ні — ні і ще раз ні.

Я з’їздив на вихідні до друзів

Ось так ось. Сів у машину, взяв з собою стороннього спостерігача (рідну сестру) і поїхав. 1502 км в одну сторону. У середньому 22 години їзди з 2 годинний зупинкою на сон під Борисоглібському і остаточна ясність: я все зробив правильно.

Ні, звичайно ж за цей рік були сумніви, особливо коли нічого не виходило, коли я шукав роботу, і навіть коли жив у Брянську періодично. Але я говорив собі, що все зробив правильно. І мені потрібна була ця поїздка, щоб остаточно утвердитися у своїй правоті.

Я категорично не військова людина.

10 років я намагався обдурити самого себе і оточуючих і деколи навіть успішно. Зараз у мене на руках знаходиться моя службова картка, де немає жодного стягнення. Крім того, я попросив підготувати до мого приїзду на мене характеристику (чого не зробив при звільненні) і хоча я розраховував, що її друзі зроблять так сказати минаючи командирів, благо поставити печатку можливість є, а хто там знає, у кого яка підпис. Так ось ця характеристика справжня, підписана всіма командирами і просто чудова. Трохи принизили мою фізпідготовку, але кому вона потрібна?А якщо знадобиться, то самі перевірять за фактом.

Що я застав

Вбитий військовий містечко на краю землі. Одні і ті ж обличчя, майже всі на своїх місцях. Кожен другий просто мріє звідти виїхати, але поки вийшло у зовсім одиниць. За неповних 3 дні моєї присутності день не було води. І взагалі: бруд по коліно, ніхто не прибирає листя, але зате біля убитих будинків стоять дорогі іномарки.
Мені вся ця картина нагадала кадр з фільму «Євротур», коли горе-мандрівники дісталися до Румунії чи що і загуляли на 1 долар 46 центів. З тією лише різницею, що це Росія.
Були свята, але 4 днів, що я відпочивав повністю у моїх друзів була побудова в суботу та спортивне свято в понеділок. Тобто вихідних ніяких і не було. Особливо у тих, хто заступав в наряд.
А 5 числа і до кінця тижня почалася масова перевірка фізичної підготовки, під яку в цьому році обов’язково потрапить 100% особового складу. Ніхто не буде забутий, хоча… вони кожен рік так говорили, а я не здавав її ні разу.
Жорстко стали схиляти за порушення Правил дорожнього руху. А в ту ж суботу був сморт… зимової гуми(!) Це вже не турбота, це жорстке втручання в особисте життя людини. Хто-небудь запитав, чи є у мене можливість її купити і взагалі збираюся я їздити на машині взимку? Неа! Просто повинна бути, інакше щось там не хороше.

Зарплату за рік не змінили, хоча інфляція з’їдає її місяць від місяця. Порядок виїзду за межі гарнізону такий же безглуздий, так і з чого йому помінятися. І навіть людей з солідних посад не відпускають на ювілей до батьків на два-три дні. Це не життя — це ілюзія.
При цьому я точно знаю, що там далеко не самі хрінові умови служби. Що тоді у інших? І думати не хочеться.

Я не ставлю завдання очорнити військову службу. Є дуже багато позитивних моментів. І я засяду таки за серію статей, слідкуйте за оновленнями. Але і немає в цих рядках ні грама брехні або згущення фарб. Просто зараз такий період. А найголовніше:
я ні про що не шкодую і ні до чого нікого не закликаю.

Читайте також:

Чому я став військовим

Що зробити перед звільненням у запас

Як отримати довідку про доходи для біржі праці