Поїздка в Новгород-Сіверський

6

Всім привіт! Це знову я.

Продовжую вести свій щоденник онлайн. І сьогодні напишу про вчорашню поїздку в суміжну державу — Україну.

Були ми в Новгород-Сіверському. Вчора в цьому старовинному місті було свято — звільнення від німецьких загарбників. За старовинною багаторічною традицією наша команда з футболу приїжджає восени до них, а їх до нас влітку — на день міста.

От вчора була наша черга. І окрім спортивного інтересу особисто мені було просто цікаво як живуть наші безпосередні сусіди.

Чесно кажучи враження двоякі. По-перше, вчора була дуже гарна погода. Я взагалі не пригадую такого вересня. Вже половина пройшла, а погожих днів від сили три можна нарахувати. Зате скільки в лісі грибів! Але це окрема тема.

По-друге, враження зіпсувало перетин кордону. Новгород-Сіверський від нас всього в 70 км, а їхали ми туди і назад по три години! Це при тому, що на нашому кордоні з ряду причин нам горіло зелене світло.

Про місто

Особисто мені кинулося в очі кілька речей. Вузькі вулиці зі старовинними будинками, маленька кількість машин і взагалі загальна невлаштованість.

Відразу видно, що містечко не багатий. Хоча ту ж саму Білорусь не можна назвати багатою країною, але дороги, тротуари, лавки і навіть паркани, що виходять на центральні вулиці — все міститься в повному порядку. Чисто, красиво і добротно. Хоча країна набагато менше.

В центрі містечка стоїть пам’ятник. Ось цей:

Так ось що мене здивувало на ньому немає таблички кому він. І кілька опитаних мною перехожих так і не змогли відповісти на це просте запитання. Невже всім настільки наплювати або я ні в тих питав? Але факт залишається фактом.

Ще кинулося в очі велика кількість нетверезих людей. Я звичайно розумію, що свято і все таке, але вже серед дня бродити п’яними по вулицях… Можливо однією з причин є низькі ціни на алкоголь, про ціни нижче. Але це ж не привід. Загалом сіра погода, сірі будинки, сірі люди.

Мене не дуже приємно вразила їхня мова. Адже це східна Україна. Настільки східна, що нікуди. Навіщо кривляти рідну мову? Не вірю я в раптово прокинулося почуття національної гордості. Але це справа кожного.

Що хочу сказати, судити по одному містечку, далеко не найбільшому про щось можна, але загальні висновки зробити можна. Я був у Криму, там курорт, а тому все відповідає. А значить середній місто України це щось середнє між Кримськими пейзажами та описаної мною вище картинкою. Так і будемо вважати.

Про ціни

Природно, того хто де побував чи приміром приїжджають з Білорусії родичів завжди запитують про ціни в магазині.

Чомусь саме ціни на різні товари становлять одну з найважливіших характеристик, щоб адекватно оцінити «а як воно там».

Так от ціни на багато товарів приємно здивували б наших громадян. Наведу кілька прикладів.

Так як вчора було свято міста з масовими гуляннями на кожному кроці продавали шашлик. Так от його вартість була 20 гривень за 100 грамів (приблизно 80 рублів). Я вважаю це дуже демократична ціна. Так як у нас дешевше 160 рублів я не пригадаю.

Або пиво (та й взагалі алкоголь) — 4,5 гривні (20-25 рублів). І як тут не спитися? Хоча я так для себе розумію, що зарплати у них теж скромніше.

Літр йогурту — 30 рублів на наші. Хліб, шоколад і всякі солодощі теж дешевше. Харчуватися можна чудово :).

А ще я не розумію як при таких цінах на продукти харчування бензин може коштувати 40-45 рублів за літр? Адже у нас як тільки дорожчає бензин миттєво дорожчає все. І впершу чергу продукти харчування.

Саме тому, напевно, ми на своєму шляху зустрічали так мало машин, так і сам їх рівень не високий. В основному наші Вази і старовинні іномарки. Ось таке ось двояке враження про ціни.

Про футбол

Що стосується самого матчу, то це була товариська гра у гостях. Як вона повинна була закінчитися? Напевно нічиєю…

Хочу відразу обмовитися, що протягом кількох останніх років господарі незмінно перемагали нас, причому з великим рахунком. Тому вони напевно дуже здивувалися, коли ми повели в рахунку аж 3:0. Правда утримати таку величезну перевагу так і не змогли.

Загалом підсумковий рахунок матчу 3:3. Перемогла дружба! Братні народи навік і все таке.

Після був банкет на березі Десни, дорога назад з піснями на весь автобус, але це вже інша історія.

А взагалі я дуже задоволений вчорашнім днем. Було цікаво і я б з радістю це повторив. Сподіваюся з погодою пощастить наступного разу більше.

Почитайте ще:

Чорношкірі винахідники

Вирощування вешенки будинку. Чи є перспектива?