Про людину і державу

5

Вітаю читачів мого блогу!

Сьогодні я вирішив торкнутися дуже не просту тему: відносини людини і держави. Так-так, приблизно так. До цієї ідеї мене підштовхнула історія, розказана поїмо товаришем, який працює в поліції.

Саму історію, розповім трохи нижче, а поки прошу відповісти на питання: як ви ставитеся до людей, які відсиділи за гратами? А до позбавленим водійського посвідчення за керування в нетверезому вигляді?

Напевно багато хто відповість, що так мовляв їм і треба. Раз відсиділи, раз водія позбавили прав — значить було за що. Але завжди в житті все однозначно? Завжди чорне це чорне, а біле це біле?

Звичайно я і раніше чув різні історії про поліцейські безчинства і та, що я розповім нижче не сама кричуща і злісна, навіть можна сказати нешкідлива, але все ж…

Травневі свята

Так повелося, що травневі свята (як загалом і будь-які інші) знайшли дуже позитивний відгук у наших громадян. Ні хто вже особливо і не пам’ятає що ж таке ми відзначаємо 1 травня (я й сам толком не поясню), але як кажуть «танцюють всі».

З 9 травня всі, звичайно, зрозуміло — це дійсно велике свято, хоча з кожним роком він стає все більш формальним.

Так ось історія сталася на травневі свята, які саме не уточнюється. Справа була в міській межі, в одній з паркових зон містечка районного значення.

Щасливий власник старенького «Москвича» вибрався з сім’єю на природу. Мудрувати не став, а розташувався прямо на газоні в парку, причому свій «Москвич» загнав природно подалі від дороги. Не те, щоб він був перший у цій справі. Навпаки: до місця призначення вела солідна народна стежка, але факт є факт — машина стояла в недозволеному місці.

Природно наш мужик святкував. Природно не кефіром. Тільки швидше всього закінчилася б ця історія нічим (а вірніше історії б і не було, якби не помітили мужика пильні співробітники ДПС.

Ці співробітники підійшли до громадянина і ввічливо попросили прибрати машину з паркової зони. Просто так попросили, без задньої думки.

Природно, коли просять гарні люди, та ще й у формі чому ж не прибрати?

Тільки от не проїхав мужик і метра, як до нього підійшов той же співробітник ДПС, представився по формі і позбавили нашого героя прав на довгих півтора року…

Хто тут винен? Співробітник за підставу? Сто відсотків. А чи прав щасливий власник» Москвича»? Так, теж немає. Варто ж мозком своїм розкинути і відповісти, що він дуже шкодує, але машину переставити не може, так як випив. І тоді в гіршому випадку протокол за паркування в недозволеному місці. Хоча у кожної сторони своя правда.

Мій приклад

Ось така от історія. Особисто мене вона вразила. Просто тому, що я знаю як ті ж даішники запобігливо ведуть себе перед представниками влади, а простого роботягу на не дорогий стародавньої машині злапали з задоволенням. І все це заради горезвісної «палиці», про яку знає кожен навіть далекий від органів громадянин.

Щось не те в нашій системі, якщо ми змушені ось так себе вести заради роботи. Взяти армію. Ви думаєте там немає системи палиць? Є. Тільки своя специфічна, на щастя не виходить за межі самої армії, а тому народ до військових відноситься все ж трохи краще ніж до поліції.

У 2009 році я їздив у відрядження в Забайкаллі. Три тижні ми з моїми вартовими прожили на залізниці у вагоні-теплушці часів Великої Вітчизняної війни 1945 року. Хто не знає, армійські караули досі подорожують по країні цим древнім способом. Це тема окремої розмови, не присвяченим до речі буде цікаво.

Приїхали ми в Читу, здали вантаж і вже в день від’їзду на вокзалі в Читі мене зустрів невідомий лейтенант, начальник гарнізонного патруля. Найцікавіше, що він назвав вуз, який я закінчив і навіть згадав моє прізвище — сам там вчився курсом молодше як виявилося. Природно ми розговорилися, що як і за чим і все таке. Він допоміг занести нам наші численні речі у вагон (вже пасажирський). А в кінці взяв і зіпсував все приємне враження від зустрічі з ним.

Справа в тому, що йому потрібні були прізвища порушників для звітності в комендатурі. а так як ми далеко і за великим рахунком начхати що ми порушили в 6000 км від нашої частини не дав би я йому дані хоча б одного свого вартового. Теж «палиця».

І як себе вести?

Виникає цілком нормальне питання: а як тоді вести себе в цій державі, щоб не виникло проблем? Звідки я знаю, що завтра мною не закриє свою «палицю» інспектор ДПС, податкова, пожежний інспектор чи ще хтось? Невже чесному громадянину не можна жити у своїй країні спокійно і без проблем?

Зараз я серйозно стурбований відкриттям ІП, щоб легально вести свої справи. Але чесно кажучи плювати я хотів на податки. ІП мені потрібно тільки з тією метою, що без нього завод з виготовлення чого-небудь просто не стане підписувати зі мною договір на оптові продажі і я не зможу зняти приміщення, щоб їм торгувати.

От і все. І пенсію, фонд якої я буду щорічно відраховувати n-у суму я не хочу. Тому що це не пенсія, а знущання. Нещодавно в інтернеті я зустрів розрахунки одного громадянина присвячені цим горезвісним відрахувань. Так от якщо я буду 20 років щорічно відраховувати собі на пенсію 35 тисяч рублів, то моя пенсія складе 6700 рублів.

Якщо ж ці гроші покласти в банк наростаючим підсумком під 10% річних, то через 20 років на рахунку буде 5 млн. рублів і я зможу жити тільки на ВІДСОТКИ в сумі 43 тисячі щомісяця.

Я не перевіряв ці цифри, але впевнений, що вони не так вже й далекі від істини.

Чому держава вважає нас такими дурними? І робиться все для загальної дебілізації населення. Відповідь проста, і я вже озвучував його в попередній статті — керувати простіше тупими.

Перечитуючи все, що написано вище я розумію, що стаття вийшла якась похмура, але таке у мене сьогодні настрій.

Підводячи підсумки скажу: читайте книги, менше дивіться телевізор і завжди думайте головою, так воно надійніше буде.

До нових зустрічей на сторінках блогу!!! Якщо вам сподобалася стаття, можете поділитися їй або підписатися на оновлення.

Що ще почитати:

У будь військове училище поступити

Як отримати довідку про доходи військовослужбовцю