Самопідготовка як вона є

6

Вища освіта – це самоосвіта

Викладач математики

З моєї точки зору це найкраще, що є у військовій системі навчання. Кожен день з 15.20 за 19.05 (якщо правильно пам’ятаю) у спеціально відведеному класі ми вчилися самостійно. Кожен день. Рівно 2 пари, 4 години. Всі 5 років.

Спати, читати художню літературу або грати в карти заборонено. За цим пильно повинні були стежити заступники командирів взводів, а на ділі стежили самі командири, начальники та заступники факультетів і спеціально призначені офіцери з кафедр, які проводили раптовий контроль.

Природно найбільшою спокусою після обіду і важкого дня навчання з підйомом в 7 ранку, прибиранням території та іншими напрягами було заснути. Але не можна. Робити нема чого, телефони переважно не кольорові (самим просунутим до 3 курсу був Самсунг С-100). Інтернет безмежно дорогий, та й зв’язок теж. І що робити, якщо врахувати, що звалити в принципі нікуди не можна? До 4 курсу не можна. На 4 теж не можна, але якщо обережно, то можна.

Що робили

Що ми тільки не робили. Але в основному спали. Я прочитав майже все, що написав Пікуль, Нік Перумов, пан Акунін і багато чого ще напливами під настрій. Люди грали в морські бої, писали листи, шукали де купити поїсти (а було де), але тільки не вчилися. Хоча створені найкращі умови.

Спеціально призначений людина – книгоноша, отримував в бібліотеці книги з завтрашнім дисциплін. Мінімум одну на стіл, а пізніше за проханнями трудящих. Особливо секретні. Тобто: підручники безкоштовні, часу вагон, кабінети світлі, сухі і теплі… А ми спали.

З одного боку це було реальне час відпочинку. Особливо я в нього не вірив перший час після КМБ, коли особистого часу не було. Постійні тренажі в казармі, тиск та інші негаразди. А тут… Відпочинок.

Але коли все вляглося захотілося більшого. Щоб швидше піти з сампо, щоб швидше в звільнення, щоб подалі від усіх і темнішим клас (такий у нас був на 4 курсі). На технічній території, серед машин і апаратури.

Я так і не зрозумів постановочне відео чи ні. Переляк не підроблений у них. Саме так і було, коли приходив перевіряючий. Будились сплячі, збиралися телефони, приймачі і книги. Навіть момент «дайте сімку дістану» змусив пригадати посміхнутися. Але щоб капітан РОЗМОВЛЯВ матом… Дивно це, у нас так не було:

Самопідготовка до іспитів

Це окремий вид сампо. Тому що на підготовку до іспитів виділялося три дні. І всі ці дні замість всіх пар була самопідготовка, а потім ще й за розпорядком. Можна було вивчити все з початку семестру за ці дні майже з нуля.

На першому курсі саме так я вступив з фізикою. Для мене принциповим питанням було здати її на відмінно. Я знову, як і при надходженні домігся не просто запам’ятовування або вміння вирішити будь-яку задачу. Я виводив формули.

Саме під час такої підготовки я попався за грою в карти і з тих пір взагалі їх недолюблюю. Покаранням було намалювати 36 колод карт на листочках у клітинку: «Щоб дами з цицьками, а вальти з піками» (с). Не те щоб я до кінця впорався із завданням, але навіть нарізати 1296 прямокутників з зошитових аркушів саме по собі рутинне заняття.

Саме під час самопідготовки ми бігали в буфет (намагалися встигнути за велику перерву), тому що не вистачало організму солодкого. На одному з поверхів процвітає підпільна торгівля різними солодощами. Мені здається, тому більшість моїх однокашників військових не люблять горіхи – за навчання від’їдаються арахісом у всіх його видах.

По завершенні самопідготовки ранковий прибиральник виконував свою останню в цей день місію: прибирав наш клас. Чим він ще займався я писав тут і тут. Кожен рік на весь рік за нами закріплювався один клас, ми і утримували його в порядку.

У військовому училищі мого часу не було жодної прибиральниці.

Але було завжди чисто, все паралельно і перпендикулярно. Чиїми силами? Все правильно. Але про це трохи пізніше. А про сампо поки що все.

До змісту