Вечерю віддай ворогові

5

Вечерю віддай ворогові

Я не знаю, чи служив в армії автор цієї приказки про сніданок, обід і вечеря, але реально хотілося віддати ворогові іноді. З метою отруїти.

Вечерю. Обмануті надії або навпаки, формене обжирательство. І тут справа в чомусь. На молодших курсах вечеря була для всіх. Як і сніданок з обідом. А вже на старших, коли був вільний вихід, накривалися столи за необхідності. Розмір необхідності офіціантки дізнавалися по телефону у днювального або чергового, а тому цифра завжди завищувалася вдвічі. Щоб поїсти так поїсти. Вже потім, коли офіціантки зрозуміли підступ вони просили говорити реальну цифру. Але риби, масла і випічки ставили на весь курс.

Тому й вечеряли залишилися в казармі за двох як мінімум. А іноді за трьох.

Чим же годували

Переважала капуста. І якщо тушкована ще нічого, то бікус – уособлення чогось неїстівного. Було навіть, що пропала квашена капуста. Відверто пропала, але з неї все одно готували ці пекельні бикусы, тому що план. Смерділо страшенно. Наскільки це було законно не знаю.

Давали картоплю-пюре. Теж з рибою. Зрідка був шніцель. Найчастіше з капустою. Гречку давали. І звичайно саме головне навіщо ходили: випічка, масло і хліб з чаєм. Були дуже смачні маленькі булочки. Однією мало — три багато. Їли максимально скільки можна. Тому що капусту я звичайно люблю. Але не сильно.

З вечері, коли без нагляду йшли взагалі по одному-два, якщо з офіцерами, то як годиться ладом, але за спрощеною програмою. Не чіпали нас особливо ввечері. Якщо звичайно політична обстановка на курсі була спокійною.

В принципі розтягувати цю статтю не бачу сенсу. Так, ще. За розпорядком дня цей захід було з 20.20 по 20.45.

До змісту