Вечірня прогулянка як захід впливу

5

Чесно кажучи це ще один елемент, який нам дістався від солдатів. Вечірня прогулянка в наші часи проводилась на першому-другому курсі. Щодня, крім суботи-неділі з 22.30 до 22.45. В ці 15 хвилин ми позводно на плацу виконували стройову пісню (у кожної групи своя), а потім поверталися в казарму для побудови на вечірню перевірку.

Іноді вона проводилася в складі всього курсу. Але це швидше виключення при підготовці до майбутнього огляду, у вигляді покарання чи для розучування нової пісні. У нас до речі скупчився не кволий репертуар за п’ять років. На компакт-диск середньої якості точно вистачило б наспівати.

Але тоді ніхто нічого не записував. На щастя. Я б напевно не згадав про цей елемент якби не одне приблизно тримісячне АЛЕ.

Про не належить

Є в армії речі, які не годиться робити по терміну служби. Ох, вже це «не положено» (с). Але тим не менше це так. Наприклад, тільки на першому курсі ми ходили в солдатському ремені. Офіцерський видали у самому кінці курсу, хоча можливість їх придбати, знайти, дістати була раніше. Просто на дозволяли носити. А от навпаки не котить. На другому і наступних курсах можна носити будь-ремінь, але нікому не прийде в голову одягти солдатський. Не без винятків природно.

Або кокарда. На першому курсі на зимовій шапці вона була строго маленька. «Горішок» називалася. А є офіцерська, на сленгу «капуста». Варто дурницю. Набагато красивіше, але нам теж дозволили використовувати тільки в середині другого курсу. Коли вже пора.

Так ось у розпорядку дня третього курсу не було вечірньої прогулянки.

Я не пам’ятаю ким і за що ми були покарані. Але це була ініціатива не когось із командирів курсу. Вище. Хтось з факультету. Так ось цей хтось за щось дав команду проводити з нами на третьому курсі вечірню прогулянку. І як це буває давно забув про це. А так як наказ ніхто не відміняв. Ходили ми до самої зими.

Ви не уявляєте що це за позорище. Йдуть наші однолітки-інженери з звільнення, а у нас прогулянка. Ми репетуємо пісні на плацу. Одні і ті ж. В дощ і сльота. Це дійсно страшно. А головне, що ніхто толком не розумів за що. Розуміли — я б запам’ятав.

Я добре пам’ятаю, як прорвав одного разу назріваючий конфлікт. Коли весь курс відмовився йти і співати пісні, а під роздачу потрапив тільки що приїхав служити до нас офіцер. І як він намагався вийти з ситуації.

Цю методику я застосовував вже потім на солдатах, тільки вона в армії прокотила. Ми за два роки були досить злагоджений колектив. А ось прийшли тільки що служити солдати — ні. Правда підсумком у мене і у нього повинні були стати протилежні явища.

Якщо стадо не хоче виконувати команду потрібно вичленувати самого отвязанного військового і скомандувати йому індивідуально у присутності свідків. А потім вже розбиратися хто не прав, якщо йому в голову прийде щось не виконати. Зазвичай не приходить.

Цікавою була розв’язка історії з вечірньою прогулянкою. В цей самий рік нам з якихось причин затримали видачу нового обмундирування і взуття. А в курсантських умовах пари берців вистачає рівно на рік і менше. Зносилися коротше. І мої товариші В КАРАУЛІ записали відео, на якому инсценировался захоплення заручника, з направленням на нього автоматів, а людина в масці викладав вимоги терористів. Серед них і були: «поверніть нам наші берци. Ми хочемо нову портупею і скасування еб*чий вечірньої прогулянки. Якщо ви не зробите ці наші вимоги, то ми його заріжемо».

Випадково чи ні, але це відео потрапило в руки командування курсу. Буквально через пару днів прогулянку скасували. А незабаром і видали все що було покладено.

До змісту