Вітаю всіх, хто дивом чи не дивом вільно чи не вільно прийшов на мій бложік!
Мої літературно-графоманські потуги тривають. За останній місяць я порушив всі мислимі і не мислимі правила блоговодства. Так пропадати не дозволяють собі навіть «великі». А я ось зміг!
Спробую відновити в пам’яті для історії де, навіщо і чому я був.

Що було?

А все дуже просто! Я звільняється з армії. Останній запис опублікована 1 червня (близько опівночі, можна вважати другого). Третього я стартонув на машині до місця служби і добу був у дорозі, тут все чисто…
А потім почалися веселі будні. Спершу мені навалили купу нарядів — ну, типу ти ж ідеш, походи поки… Потім почалася тяганина з документами, податковими накладними, довідками, особистими справами і багато-багато всього.
Широкому колу читачів це взагалі не цікаво. Але мені цей короткий конспект потім допоможе воскресити в пам’яті події останніх днів моєї військової служби.
Скажу одне: влаштуватися в армію не набагато складніше, ніж з неї потім піти. Взяти ту ж службову квартиру: щоб вона перестала за документами числиться за мною ці самі документи з-під Астрахані потрібно відправляти аж… в Ростов-на-Дону! Це геніально!!!
Так це здавати, я в цьому зацікавлений мало. А відслужили «старим» отримувати житло у власність кому належить теж потрібно їздити в Ростов. Тільки вже особисто. Плюс місце де військовий вибрав квартиру і йому дали потрібно відвідати, подивитися що це за таке бунгало. А з першого разу мало кому подобається. І природно все за свій рахунок.
Ось так коротко відбувається житлове забезпечення військовослужбовців, які віддали армії від 20 і більше років служби…
З іншого боку, зате квартира. Живи і радій потім!
Переїзд в цей раз теж не обійшовся без пригод і довелося повозитися з заміною колеса. Але це дрібниці життя.

Що далі?

А тепер на порядку денному наступні питання:
1. Потрібно прописатися за новим місцем проживання;
2. Необхідно стати на облік у військкоматі (сподіваюся це швидко);
3. Обов’язково потрібно знайти і зняти квартиру або будиночок, тому що жити з батьками я не збираюся;
4. І останній, але мабуть найважливіший пункт пора приступати до створення джерела доходу.
Роботи в цьому напрямку вже розпочато. Правда поки дуже здалеку, але розпочаті. Є пара, як сьогодні здається, блискучих ідей і однодумець, а це найголовніше. Які? Поки не час говорити.
Крім того, пора приступити до заняття спортом, інакше ось ці завдання так і не будуть виконані. А це не здорово!
Літо. Як же воно розслабляє! Чесно кажучи, робити нічого не хочеться. І на дивані лежати теж не хочеться. Я б з задоволенням зловив сома, наприклад. Хочу в ліс. Ходять наполегливі чутки, що там повно грибів. Тисячу років не вибирався в ліс в липні…

Кому це потрібно?

Для чого я це все виклав резонно запитають багато? Нікому не цікава моя особиста життя. ЗОВСІМ. Це я знаю точно. Навіть тим, хто мене знає особисто, не кажучи вже про випадково зайшли читачів.
Але я завів цей блог витративши на вивчення того, як це зробити купу сил і часу, а так само плачу за інтернет та хостинг не заради того, щоб комусь догодити. Мені взагалі все одно, що подумають ті, кому написане вище не потрібно. Але як знати, може бути через деякий час цей сайт стане великим ресурсом навчання чому-небудь. А ця стаття отаким пророцтвом-зразком мого ж ранньої творчості. І нащадки скажуть мені спасибі. А я перечитаю, усміхнусь і настрій моє покращиться :-).
На цьому буду закруглятися. Мені ще потрібно пробігтися по блогах моїх друзів (а я зберіг в папку для читання пристойну кількість адрес). Треба ж почитати чим вони займалися в цьому місяці, які шедеври видали. Напевно я один завмер на місяць в очікуванні «пітного валу натхнення», як писали в одній чудовій книзі.
Будьте здорові!!!