Не люблю, коли какають в мою пісочницю, та й хто любить? Мій проект (слово-то яке потужне) займає не так багато сил і часу, як напевно потрібно.

Ну статейку напишу раз в два-три дні під настрій, ну поліпшу там чогось, коли знайду цікаву фішку на технічних блогах та звичайно ні-ні, та заглядаю в статистику.

Відвідуваність у мене прямо скажемо маленька, доріг, як кажуть кожен зайшов. І що я бачу в цій самій статистиці?

Якась скатина раз в день стабільно відвідує декілька віддалених мною сторінок, які ще не встигли випасти з індексу гугла. Тут окремо треба сказати, що на початку місяця я жорстоко карав майже половину нотаток блогу, з раннього. От скажіть мені навіщо вона це робить? Причому прямими заходами, кожен день…

Якщо я правильно розумію, то така поведінка з точки зору ПС — відмова. І таких відмов виходить 3-4, а в моєму мікросвіті це відсоток.

Так і бачу посмішку багатьох, хто ступив далі декількох десятків відвідувачів, але для мене-то питання важливий =), навіть в плані цікавості.

Навіщо? Для чого хтось пам’ятає про мене і щодня здійснює цей дивний ритуал? Відповідай, болезный… Або це параноя від нудьги? Але я раніше не був помічений у подібному, невже старію?